Інна Ковальова: “Ми продовжуємо виконувати завдання, будучи жінками-військовими, мамами, дружинами одночасно”
Інна Ковальова – офіцерка одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на Закарпатті. Її завдання – робота з родинами військовослужбовців, ветеранами, питання соціального захисту. До початку повномасштабного вторгнення вона була державної службовицею в тому ж ТЦК, але у 2022 році свідомо перейшла на військову службу. На це рішення вплинули як професійний досвід, так і сімейні обставини: її чоловік, кадровий військовий, у 2016 році отримав поранення і вже не може служити, тому вся відповідальність за родину, включно з фінансовою, лягла на Інну. У сім’ї також є діти.
На сьогодні жінки становлять близько 20% особового складу у її підрозділі. У перші місяці війни Інна виконувала ті самі завдання, що й військові, хоча залишалася у статусі держслужбовиці та отримувала нижчу оплату праці. Саме це стало переломним моментом, після якого вона вирішила змінити статус і продовжити роботу вже як військовослужбовиця.
Інна з прикрістю визнає, що чимало цивільних не розуміють або недооцінюють значення та обсяг роботи військових, особливо в територіальних центрах комплектування. Більшість асоціює ТЦК виключно з мобілізацією, хоча насправді це складна система, яка відповідає за реєстрацію, оформлення, медичну допомогу, реабілітацію, соціальне забезпечення військових і ветеранів, а також підтримку їхніх родин. Вона підкреслює, що тільки з усвідомленням ролі таких структур можна очікувати відповідального ставлення до армії з боку суспільства.
На переконання Інни, жінки оберуть військову службу тоді, коли відчують внутрішній поклик і будуть готові взяти на себе таку відповідальність. Цей вибір має бути добровільним, усвідомленим і добре зваженим. Водночас гідне фінансове забезпечення та соціальні гарантії відіграють важливу роль у прийнятті такого рішення, особливо для тих, хто поєднує службу з роллю матері та дружини.
